24 июл 2019

Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду...

Наталія Біла
7:20
13 КОММЕНТАРИЕВ
ღღღViktoria ღღღ
ღღღViktoria ღღღ
минає важких 5 років як тебе не має з нами,та ти назавжди залишився в наших серцях.......вічна пам"ять
Наташа Амброзевич (Cирота)
Наташа Амброзевич (Cирота)
​Вічна память,нехай земля тобі буде пухом,а ми будимо ​
Наташа Амброзевич (Cирота)
Наташа Амброзевич (Cирота)
Вічна тобі память
Наташа Амброзевич (Cирота)
Наташа Амброзевич (Cирота)
А ми завжди будемо тебе памятати
светлана чайка
светлана чайка
Скорблю i пам'ятаю,!
ღ✿ღ Oксана Сиротаღ✿ღ
ღ✿ღ Oксана Сиротаღ✿ღ
Рано Ти пішов від нас, це непоправна втрата для нашої родини. Ти був працьовитим, Людиною величезної душі, безсумнівної честі, сумління та чистої селянської гордості, Людиною життя. Світ став порожнім без Тебе. Ми Тебе ніколи не забудемо. Низько схиляємо голови над Твоєю могилою. Вічного життя Тобі у Царстві Небеснім та спокою Твоїй душі.
ღ✿ღ Oксана Сиротаღ✿ღ
ღ✿ღ Oксана Сиротаღ✿ღ
Не заросте ніколи та стежина, що провела Тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть. Лебединим пухом Тобі земля і Царство Небесне.
ღღღViktoria ღღღ
ღღღViktoria ღღღ
Уходят те, кто дорог и любим внезапно, безвозвратно, безнадежно… Как трудно сердцем пережить людским, И осознать… (почти что не возможно…) Когда, казалось, Молодость - расцвет, И впереди путей еще так много… Но догорел заката яркий свет, И лишь одна “открыта” им дорога… Бесследно спрячет время белый снег прошедших лет и дней давно минувших, Короткой жизни завершен пробег… Господь, как видно, забирает лучших..
Наташа Амброзевич (Cирота)
Наташа Амброзевич (Cирота)
Такого рідного, святого,Такого доброго, як ти,Такого щирого, простогоВже нам ні коли не знайти
Наташа Амброзевич (Cирота)
Наташа Амброзевич (Cирота)
В той день, коли весна буяла,А серце так хотіло жити,Тебе, наш дорогенький, не сталоІ ми не в силах щось змінить
Наташа Амброзевич (Cирота)
Наташа Амброзевич (Cирота)
Ти був для нас неначе пташка,Мов щебетливий соловей,Без тебе нам і сумной тяжкоІ серце плаче ніч і день
светлана чайка
светлана чайка
Хай Бог вас благословить
Наталія Біла
Наталія Біла
дякуємо!

Раскадровка

Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду...
Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду... Видео: Ось іде вже п"ятий рік, як тебе немає з нами. Тобі було так мало літ, а весна цвіла за вікнами. Ти пішов у ясний день, і додому не вернувся. І розбився світ пісень, коли біль серця торкнувся. Так важко ти життя працював, все в дорозі та й в дорозі. Ти б і все життя віддав, якби це зробити взмозі. Щоб не знали ніколи біди, мама, я і братик. Ми не встигли сказати зажди, коли зустрічі з тобою чекати? Коли знову побачу вуста, які руки мені цілували, коли була ще зовсім мала, коли за мною ще пильнували. Хоч стала зовсім велика я, та біль ніколи не вщухає, і як вечорами стікає сльоза, ніхто, ніколи незнає. Що тату, не скажу вже нікому, і рука сильна не пригорне. І важко братові, вже не малому, наш біль ніколи не мине. Як часто матері подушка, була на ранок зовсім вогка, і доля стала чорна смужка, а доля завсім не легка. Та прийду я знову до тебе, пам"ятник важкий я обійму, пригорну, наче до себе, татусю, я ще прийду...